Навчальні проекти

 Україна в

Другій світовій війні

                                                 Навчальний проект

(Творча дослідницька робота на шкільний конкурс

«Науково – дослідницькі проекти  з предмету»)

Підготували учнів 11 класу під керівництвом вчителя історії Петрушки Л.М

                                                 2015 рік

                                                 План проекту

      1.Автор проекту.

        2. Назва проекту.

        3. Ключове питання.

        4. Тематичні питання.

        5. Змістовні питання.

        6. Стислий опис.

                  7.  Навчальні предмети.

                   8.   Класи.

        9. Державні освітні програми та навчальні програми.

                  10.     Навчальні цілі.

                              11. Діяльність учнів

             12.    Час, необхідний для реалізації навчального проекту

             13.     Вхідні знання та навички

             14.    Матеріали та ресурси:

                              Учнівські роботи

                              Фотоальбом

                              Методичні матеріали

                              Дидактичні матеріали

      15 Оцінювання знань та вмінь учнів. 

                                Хід проекту:

        1.     Автор проекту: Петрушка Людмила Миколаївна

        2.     Назва проекту «Україна у Другій світовій війні»

        3.     Ключове питання: Який внесок  українців у перемозі  над нацизмом  в Другі світовій війні ?

        4.     Тематичні питання проекту:

·        Україна у буремні роки  війни;

·        Фільми про війну;

·        Війна у фото;

·        Війна мистецтвом слова;

·        Агітаційні плакати періоду війни;

·        Війна очима дітей (малюнки учнів);  

        5.     Змістовні питання:

·        Яка доля спіткала  українських людей  під час війни?

·        Визволяючи світ від нацистської Німеччини, чи визволили  українці, себе із неволі?

·        У чому проявивсь героїзм українського народу у ході війни?

·        Яка ціна перемоги для України?

       6.     Стислий опис:

                      Україна у Великій Вітчизняній війні

18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву № 21 «Барбаросса» (план нападу на Радянський Союз). Відповідно до цього плану війна повинна була тривати 1,5—2 місяці і за цей час війська мали вийти на рубіж Архангельськ — Волга — Астрахань. Фашистська армія налічувала на той час 190 дивізій, з них 157 німецьких, 47 тис. гармат, 4,3 тис. танків, 5 тис. літаків. У союзі з Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Загальна чисельність Червоної Армії складала понад 5 млн. чол. У західних прикордонних округах було зосереджено 170 дивізій та 2 бригади, які мали 2,9 млн. чол., 9,2 тис. танків, 8,5 тис. літаків і 468 тис. гармат і мінометів. Український напрям за планом «Барбаросса» був одним з най головніших. Ставилося завдання оволодіти розвинутою економічною базою України, її багатими сировинними та паливними ресурсами, щоб послабити військово-промисловий потенціал СРСР і зміцнити власний, створити вигідний плацдарм для подальшої війни і перемоги над СРСР.

Ввечері 21 червня 1941 р. німецькі війська, що розташовувались уздовж кордонів СРСР, одержали сигнал до початку здійснення плану «Барбаросса» .

22 червня 1941 р. о 3-й годині 30 хвилин війська вермахту завдали могутнього артилерійсько-мінометного удару по радянській території. За кілька хвилин танкові та моторизовані частини гітлерівської армії перетнули кордон СРСР. На Україні їм протистояли армії Київського особливого військового округу, перетвореного на Південно-Західний фронт (командуючий - генерал-полковник М. Кирпонос) і Одеського військового округу , перейменованого у Південний фронт (командуючий - генерал I. Тюленєв).

3 23 червня п'ять днів і ночей точилися танкові бої на лінії Луцьк - Броди - Рівне - Дубно. Це була перша і найбільша танкова битва початку війни на території України. 3 обох сторін у ній взяло участь близько 2 тис. танків. Втративши значну частину бойової техніки, війська Південно-Західного фронту вимушені були відступити. Неприступними фортецями на шляху фашистських військ стали міста Київ, Одеса, Севастополь. Столиця України вже на світанку 22 червня  зазнала нападу фашистських бомбардувальників. Місто-герой на Дніпрі відбивало атаки ворога 87 днів. 19 вересня радянські війська залишили Київ. У результаті військової поразки  663 тис. червоноармійців опинилися у ворожому полоні, величезна кількість з них загинула у нацистських концтаборах.

Вічна слава героям - захисникам найбільшого порту на Чорному морі - військово-морської бази Чорноморського флоту Одеси.  З 5 серпня по 16 жовтня 1941 р.(73 дні)  Приморська армія, моряки-чорноморці,  відбивали наступ німецьких та румунських військ. З 30 жовтня 1941 p. пo 4 липня 1942 р.(250 днів) тривала героїчна оборона Севастополя. Севастопольська оборона зірвала плани  нацистів щодо наступу на Кавказ і Закавказзя.

У травні 1942 p., одночасно з боями в Криму, розгорнулись активні бойові дії радянських військ у районі Харкова. Вважаючи, що основний удар ворожих військ буде спрямований на Москву, Й. Сталін прийняв  рішення про наступ радянських військ у районі Харкова з метою розбити противника у  південній частині радянсько-німецького фронту. He звертаючи уваги на критичні зауваження Генерального штабу, Сталін віддав наказ про наступ, що розпочався 12 травня.

Початок бойових дій був вдалим: радянські війська просунулись за три дні боїв на 25-30 км. Але в результаті потужних контрударів гітлерівських дивізій з півночі й півдня в оточенні опинились 240 тисяч бійців і командирів Червоної Армії. Стратегічна ініціатива перейшла до противника. Протягом кількох тижнів німецьким військам вдалося просунутись на 400км. A 22 липня 1942 p., після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської (нині Луганської) області, територія Української РСР була остаточно окупована. На території  України Вермахт встановив «новий порядок». У відповідь на нацистський «новий порядок» український народ піднімався на боротьбу в тилу окупантів. Існували дві течії руху Опору: підпільні комуністичні організації, а також націоналістичне підпілля (ОУН—УПА).

Але після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом відкрилася можливість визволення України. Першими на землю України вступили бійці і офіцери 573 полку 195 стрілецької дивізії 1-ої гвардійської армії Південно-Західного фронту. Сталося це 18 грудня 1942 р. Того ж дня ворога було вибито з перших українських сіл Півнівка, Морозівка, Микільське Міловського району Ворошиловградської області. Наскільки кривавою була ця операція, можна судити з того, що лише в боях за перший районний центр на українській території – Мілове – загинуло 1 066 воїнів. Усього ж за визволення Ворошиловградщини загинуло приблизно 120 тис. чоловік.

В Донбасі успішно діяли війська Південно-Західного фронту. 6 лютого 1943 р. радянськими військами було звільнено Балаклею, Ізюм, через п’ять днів – Лозову, зав’язалися бої за Слов’янськ. До лютого 1943 р. було визволено 40 населених пунктів тодішніх Сталінської і 29 районів Ворошиловградської областей. Однак противник зумів загальмувати просування наших військ. На Мінському рубежі лінія фронту залишилася незмінною до літа 1943 р. Після Курської битви були створені умови для широкого наступу Червоної Армії на всій  південній  частині радянсько-німецького фронту. Війська Південно-Західного і Південного фронтів з 13 серпня по 22 вересня провели Донбаську операцію, в результаті якої 8 вересня визволено Сталіно, а за два тижні – Харків. Перемога під Корсунь-Шевченківським відкрила шлях Червоній Армії на Правобережжя. Війська 1-го Українського фронту провели Луцько-Рівненську операцію а 2-го лютого 1944 р. визволили від німців Луцьк і Рівне. Успішне здійснення цієї операції дало можливість у березні визволити від ворога Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю. Водночас, війська 2-го Українського фронту перейшли у наступ на Уманьсько-Ботошанському напрямку і форсували Південний Буг та Дністер, вийшовши 25 березня 1944 р. на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на територію цієї союзниці Німеччини. Успішно розгортали наступ війська 3-го і 4-го Українських фронтів, які завдали тяжких поразок німецьким військам у районі Кривого Рогу-Нікополя і 13 березня визволили Херсон, 28 березня – Миколаїв, а 10 квітня штурмом здобули Одесу. Корсунь-Шевченківська операція проводилася рівно через рік після Сталінградської битви, за тих же погодних умов, з використанням з обох боків тих же стратегічних прийомів. Чергова тяжка поразка підірвала сили гітлерівців і протягом березня вони відступили з Правобережжя.

Наприкінці серпня загарбників вигнано майже з усієї Західної України. На початку жовтня 1944 р. в ході Ужгородсько-Карпатської  операції завершилося визволення території України. 27 жовтня вибито ворога з Ужгорода, наступного дня з решти населених пунктів Закарпатської України. У 1945 р. війська 1-го Українського фронту визволяли Польщу і брали участь у штурмі Берліна. Війська 2-го, 3-го й 4-го Українських фронтів завершили свою переможну ходу на теренах Чехо-Словаччини, Угорщини й Австрії.

                 КІРОВОГРАДЩИНА У РОКИ ВІЙНИ

22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна. Першого місяця пішли на фронт тисяч ічоловіків. Їх робочі місця зайняли жінки і діти. Лише з 22 червня по 20 липня на підприємства і в установи області прийшло працювати 2066 жінок. Кіровоградські заводи "Червоназірка", "Профінтерн" і інші розпочали випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки. Було продовжено робочий день. 24 червня під госпіталь було переобладнано приміщення педінституту. 25 червня облвиконком зобов'язав місцеву владу організувати охорону врожаю. У перший тиждень війни 546 жінок перейшли працювати трактористами і комбайнерами. На 15 липня було зібрано зерна в двіч і більше, ніж у 1940 році. У жнивах брали участь робітники, службовці, студенти, школярі. Зібране збіжжя, худоба, підприємства евакуювались на Схід СРСР. Створювались винищувальні батальйони, загони народного ополчення. У липні до них входило понад 70 тисяч громадян. Боротьбу проти фашистів очолили новостворені підпільні обком, 30 міськрайкомів КП(б)У, 5 партизанських загонів, 29 диверсійних груп.

             Оборона області. Початок окупації

У другій половині липня війська Червоної Армії вели оборонні бої на території Кіровоградщини. У ряді місць їм вдалося на певний час зупинити ворога. Особливо кровопролитними були бої 6-ої і 12-ої армій на заході області. З 2 по 7 серпня в районі Підвисокого вони, потрапивши в оточення, вели оборону проти переважаючих сил ворога, їх учасником був письменник Євген Долматовський, який згодом описав ті трагічні події у книзі "Зеленая брама". Сміливий рейд тилами противника здійснили бійці 16 мехкорпусу під командуванням комдива А.Д.Соколова, які полягли у нерівному бою на річці Синюсі. У районі села Красногірка воїни 96-ї стрілецької дивізії 18-ї армії у оточенні відбили десятки танкових атак фашистів. 4 серпня бійці 70-го Ізмаїльського погранзагону , 4-го авіаційного корпусу, 296-го винищувального полку під Кіровоградом прийняли удар переважаючих гітлерівських частин. 30 липня фашисти окупували Новоархангельськ, 1 серпня - Малу Виску, Новомиргород, Добровеличківку, 5 серпня - Кіровоград, 6 - Олександрію. Уся територія області виявилася захопленою фашистами.

 У Кіровограді, Олександрії, Павлиші, Адабаші, Терновій Балці окупанти створили табори для військовополонених. Розпочались масові розстріли євреїв і циган, комуністів і комсомольців, працівників радянських органів. 29 серпня 1941 року німецька польова комендатура видала розпорядження про облік та арешт осіб, які підозрюються у саботажі. Селяни змушені були постачати урожай, харч інімецькій армії. Було відновлено виробництво на заводі "Червона зірка" та ряді інших підприємств для потреб Німеччини. Паралельно з фашистами діяли українські органи, які представляли націоналістичну, антирадянську частину українців. Ними було відновлено діяльність "Просвіти", видавалась преса. Ця влада булла фактично маріонеткою у руках окупантів. З перших місяців окупації почалась збройна боротьба партизанів і підпільників. Загони імені Ворошилова, Щорса, Сталіна діяли на територі Кам'янського, Знам'янського і Єлисаветградківського районів. У кінці 1941 року загинули керівники підпілля П.К.Василина, Є.А.Скабард, І.І.Нечаєв, П.І.Боєвець, І.С.Щученко.

      Підпільно-партизанська боротьба із загарбниками

Після відчутних ударів карателів у 1942 році поступово відновлюється організаційна структура сил опору. Великий загін діяв у районі Холодного Яру. У Кіровоград ібуло 2 підпільно-диверсійні групи - ім. Ворошилова та ім.Кірова. Підпільники розповсюджували листівки, допомагали  визволенню із німецьких в'язниць, здійснювали диверсії на заводах. Группа ім. Ворошилова мала свої підрозділи в селах Кіровоградського, Великовисківського, Компаніївського, Аджамського, Єлисаветградківського та інших районів. За час своєї діяльності її члени організували 682 диверсійні акти, знищили 1600 гітлерівців, 72 паровози, 8 літаків, 96 авіамоторів, 11 танків, 2887 автомашин, кілька баз із пальним. Підпільно-диверсійні групи діяли і в Олександрії. На південному заході області підпільники Гайворонщини влаштовували диверсії на залізницях, розповсюджували листівки, допомагали партизанам Прибужжя. Молодіжним підпіллям Красногірки (група "Спартак") і сусідніх сіл передано в 1942-1943 роках партизанам 50 гвинтівок, 2 кулемети, понад 200 гранат, вибухівку, виведено з ладу млин, 2 молотарки, десятки одиниць сільгосп інвентаря. Вони брали участь у операціях по знищенню гітлерівців і українців-поліцаїв. "Спартаківці" були схоплені і страчені. У партизансько-підпільній боротьбі проти ворога полягли смертю хоробрих юні Ф.Шепель, Я.Матвієнко, І.Юрченко, І.Коваленко з Олександрівського району, інші молоді месники. У березні 1943 року почали видаватись газета підпільного обкому КП/б/У "За Радянську Батьківщину". У цей період через 12 районів   області     пройшло   партизанське  з'єднання під командуванням М. Наумова. Протягом травня-серпня партизанськими загонами Кіровоградщини було знищено 46 ворожих ешелонів.

 За даними співробітників Кіровоградського краєзнавчого музею на території краю у роки війни діяло підпілля УПА, найміцніші осередки якого були створені в Олександрії та Новоукраїнці. Вони займались     переважно    пропагандистською   роботою, інформували націоналістичне керівництво і газети про стан справ у області.

                    Визволення Кіровоградщини

У вересні 1943 року війська Червоної Армії підійшли до кордонів Кіровоградщини. Фашисти, готуючись до відступу, вивозили на Захід матеріальні цінності, чорнозем, пам'ятки історії й культури. Гітлерівці силоміць відправляли до Німеччини молодь. Руйнувались найбільш важливі соціально-економічні об'єкти. 28 вересня – З жовтня частини З 7-ї армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій при підтримці 5-ї повітряної армії форсували Дніпро і розпочали визволення Онуфріївського і Новогеоргіївського районів. 18 жовтня радянські війська оволоділи вузловим пунктом оборони противника. 21 жовтня було звільнено перший райцентр області - Петрове, 24 листопада - Онуфріївку, 3 грудня - Новогеоргіївськ. Жорстокі бої зав'язались на підступах до Олександрії. 6 грудня місто повністю визволив Червонопрапорний механізований корпус, який на честь цього отримав ім'я "Олександрійський". У період жорстоких боїв за Знам'янку вирішальну допомогу регулярним частинам наддали партизани Чорного лісу. 1 грудня місто було визволене. У ході визволення області активно взаємодіяли з наступаючими військами партизани з'єднань ім.Сталіна (командир П.Дубовий), загони "Москва" (І.Боровиков), ім.Ворошилова (А.Куценко). Три дні тривали бої за Кіровоград. 8 січня обласний центр визволили війська 2-го Українського фронту. 23 з'єднання і частини отримали почесні найменування "Кіровоградські". Війська 3-го Українського фронту у березні визволили Долинський, Бобринецький, Новгородківський, Устинівський райони. Війська 2-го Українського фронту завершили очищення області на Заході. Останніми звільненими пунктами стали Глиняне, Перчунове, Миколаївка Добровеличківського району (19 березня).

У боях за визволення області 400 воїнів були удостаєні звання Героя Радянського Союзу. Цим же званням були відзначені 135 наших земляків, у т.ч. Маршал Радянського Союзу П.К.Кошовий і генерал-майор авіації О.Ю.Мазуренко - двічі. Подвиг Олександра Матросова повторив Архип Маніта. Героями визволення Чехословаччини стали І. Д.Діброва і І.Г.Мельник. У італійському русі опору воювали кіровоградці С.Базенков і В.Поліщук. Звання почесного громадянина Кракова присвоєно О.Т.Шаповалову, який брав участь у його врятуванні від знищення фашистськими мінерами, що було показано у фільмі "Майор "Вихор". Уродженець Гайворонського району Г.В.Балицький став Героєм Радянського Союзу та кавалером польського Золотого Хреста.

                           СЕЛО РІВНЕ  ПІД ЧАС  ВІЙНИ

Віроломний напад німецько-фашистських загарбників перервав мирну працю радянських людей. 3 серпня 1941 року фашисти окупували село Рівне. На початку 1942 року для боротьби з фашистами патріоти створили групу, до якої входило близько 20 чоловік. Очолював її М.А. Артеменко. Підпільники мали повідомленнями Раді інформбюро, влаштовували втечу полонених червоноармійців, допомагали їм перебиратися через лінію фронту. Від рук гітлерівців загинули учасники підпілля М.С Артеменко, К.Ф. Козерецький, О.Я. Кулик, А.Е. Кулик, Л.Я. Кулик, Ф.Е. Кулик, Г.К. Лісничий.530 юних дівчат були вивезені на каторжні роботи до Німеччини.

  Близько півтори тисячі рівнянців громили ненависного ворога  на фронтах Великої Втчизняної війни, 578 з них загинуло. Особливо відзначився І.І. Кувіка, під командуванням якого саперного батальйон спорудив у ніч на 28 вересня 1943 року переправу через Дніпро, захопив плацдарм на правому березі і сім днів утримував його, відбиваючи одну за одною атаки переважаючих сил ворога. За героїзм, виявлений під час форсування Дніпра, І.І. Кувіці присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Про подвиг підрозділу під командуванням уродженця села Р.М. Кислого писала 22 грудня 1942 року червоноармійська газета «За честь Вітчизни», присвятивши йому цілу сторінку. Підрозділ був атакований 40 гітлерівськими танками. Відважні бійці знищили 10 ворожих машин, а решту змусили повернутися назад. За мужність, проявлену в бою, Р.М. Кислий нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

                   

16 березня 1944 року полки 297-ї Слов’яно-Кіровоградської Червонопрапорної дивізії 25-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї ударної армії визволили Рівне від гітлерівців. У боях за село поліг 41 радянський воїн. Над братською могилою, де їх поховано, споруджено пам’ятники

           Фільми про війну

«В бой идут одни старики»

Радянський художній фільм, знятий актором і режисером Леонідом Биковим в 1973 році, що оповідає про будні льотчиків-винищувачів в роки Великої Вітчизняної війни, а саме в часи боїв за звільнення України

"Дума про Ковпака"

Український радянський фільм 1973 р. режисера Тимофія Левчука. Перший фільм трилогії — про зародження на початку німецько-радянської війни партизанського загону чисельністю у дванадцять чоловік та його розвиток до потужного бойового з'єднання Першої Української партизанської дивізії під командуванням С. А. Ковпака та комісара Руднєва.

     "Подвиг Одеси"

Героїчна

кіноепопея 1985 року про справжні факти

оборони Одеси в роки

Великої Вітчизняної Війни

            "Їх знали тільки в обличчя" 

Фільм присвячений подвигу радянських розвідників, що діють в окупованій Одесі в роки Великої Вітчизняної війни. В основі фільму лежать дійсні події.

Війна у фото

                                                                                         

                  

Війна мистецтвом слова

    Вірш про війну, "Соловей не може не співати"

      Розтане сніг — і зацвіте бузок,
      І не співати соловей не може,
     Хоч скрізь руїни, де не ступиш крок,
     Хоч ще шаліють полчища ворожі.

     Ще трупний сморід, дим пороховий
     Над краєм виснуть, ще живі тривоги.
     Та вогник ми засвітимо живий,
     Посієм жито, прокладем дороги.

      Здивується і сонце золоте,
      Що плуг у полі, де гули гармати,
      Зима минула, знов бузок цвіте,
       І соловей не може не співати. 

Вірш про війну, "Коли земля пробуджується"

Лиш гарматні гули
Зникнуть за рікою —
Закує зозуля
Ранньою порою.

Жайворонка голос
Висне в небошатах,
Там, де в'яне колос,
Там, де смерть на чатах.

Передзвоном синім
 Вабить луг квітчастий.
Я не можу нині
Автомат відкласти,

Я вслухаюсь в кожний
Пісні звук охоче.
Тільки чом тривожно
Заіскрились очі?

Чуєш, мила пташко,
Ранньою весною
Вже не так і тяжко
Помирать герою.

І хто бивсь хоробро,
Того смерть не мітить —
Йому сонце добре
І крізь землю світить. 

                                                                     Саломея Неріс, 1942 рік

Ми повернемося!

В серпні не брали ми в руки серпи,
Бо руки тримали зброю,
Бо наші достиглі пшеничні степи
Були тоді полем бою.

Нива - по колосу ходять зайці!
Місяць над степом стоїть в караулі.
З боку одного - наші бійці,
З другого ворог - на відстані кулі.

Нібито тихо. Тривожний ландшафт.
Білі хати почорніли від туги.
І не змогла гречкосійна душа
Стерпіть над хлібом наруги.
Вийшов солдат - Степові сват
В ніч із траншеї-яруги.

Поповзом ниву розтерзану жав,
Праці віддавши душу і тіло,
Місяця серп йому помагав,
Поки на сході задніло...

Бачить пришелець, щось тут не те,
І не збагнути йому, що за диво:
Звечора поле було золоте,
Нині ж простерлася вижата нива.

Бачить снопи, як бійці, на стерні,
Все те пече його, злостить і муля.
Він ще не знає, що в цій стороні
Кожна зернинка - фашистові куля.

Бою розкручувалась круговерть,
Мов розтривожений улій.
Полем ходила солдатова смерть,
Так недалеко, на відстані кулі.

Стало на світі більше вдовиць...
Хлібові трудно служивши і чесно,
Воїн лежав між снопів горілиць,
Стягнутий ременем, як перевеслом.

І пропливли над солдатом віки.
Діти... колгоспи його й комнезами...
Ті, що стояли покіль, колоски
Чорними впали на нього сльозами...

...Хвилі пшеничні біжать вдалину
На тому ж таки на вічнім лану.
Внучка мені, як маленька царівна:
- Що це ти, діду, усе про війну,
А про казкове коли, про чарівне?

І, примруживши очко,
Намагається глянуть на сонце
Крізь бублика рум'яного..
- Постривай, дочко.
Спершу могилку солдатську доглянемо.

Плакати періоду війни

 

           


7 .     Навчальні предмети:Всесвітня історія, історія України, українська література.     .                                 
8.              Клас: 11 клас
               
9.     Державні освітні програми та навчальні програми.   - використання матеріалу з історії при ознайомленні з трагічними  сторінками історії України ;    - забезпечення розвитку загальнодидактичних та спеціальних умінь, важливих            для навчання історії;     - врахування вікових особливостей;   - збереження хронологічної послідовності викладу як передумови засвоєння на емпіричному рівні логіки історичного процесу;
   - знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих історичних подій і процесів ;
    - визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;
     - знання фактів — місця, обставин, учасників, результатів подій; 
    - співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;
    - групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;
    - знання історичних понять термінів, їх визначень;
    - розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.
          10.     Навчальні цілі:
Учні навчаться:
 -  аналізувати історичні події;-  працювати з історичними джерелами;- висловлювати думки та захищати їх аргументами;
- розумітися в історичних процесах та явищах;
- розуміти історичні терміни;
-  створювати презентації;          11.     Діяльність учнів:-         - Ознайомитися з історичними  подіями України в ході Другої світової війни         - Дослідити історичні джерела;           - Створити презентацію
           12.     Час, необхідний для реалізації навчального проекту:
                                      15днів;
            13 .      Матеріали та ресурси:
                     Учнівські роботи
                    Фотоматеріали
             Методичні матеріали;- послідовне втілення загальнолюдських цінностей;

              14.      Оцінювання знань та вмінь учнів